Це були роботи Союзу Художників: ретроспективна виставка, яка експонувалася у виставковій залі. Згодом виставку «перенесли» до приміщення обласної держадміністрації. Експозиція завершилася, втім через різні обставини картини митців не встигли забрати до початку повномасштабного вторгнення.
«Я не хотіла йти одна, я не знала, що мене там чекає: ми вже знали про події в Ірпені та Бучі. Я пропонувала знайомим, але вони відмовлялися. Вони казали: «Яно, люди гинуть, а ти за картинами». І це був раціональний аргумент, я з ним погоджувалася. У порівнянні з тим, що відбувалося тоді навколо, картині серед цього списку були нічим, – пригадує херсонська художниця Яна Голуб’ятникова. – Але я йшла туди для того, щоб для себе особисто зрозуміти чи зможу я маленький атом протистояти системі. Це суто мій досвід та погляд. І я зрозуміла, що можу».
Окупаційна влада повернула близько 50 робіт. Художниця здогадується, що серед картин, які забрали із собою, в основному були інтер’єрні та невеликого формату. Для того, щоб повернути частину робіт знадобилося три з половиною місяці.
Яка саме власна картина допомогла художниці «набратися» сміливості та чому у комендантів почали з’являтися майже не щодня замальовки дівчат у стилі пін-ап – про це ви можете дізнатися з повної розмови з художницею Яною Голуб’ятниковою.
